До 180-річчя з дня народження Марка Вовчка

                                                                     

                                                                                                                 

                                         

    

Марія Олександрівна Вілінська народилася 22 грудня 1833 році в Орловській губернії у родині збіднілого дворянина. У 1845–1846 pp. Марія навчалась у жіночому пансіоні в Харкові. Протягом 1847–1850 pp. виховувала дітей тітки К. Мардовіної в Орлі. Брала участь у літературних вечорах, зустріла майбутнього чоловіка, фольклориста та етнографа Опанаса Марковича, який був засланий в Орел за участь у Кирило-Мефодіївському братстві.

Проживаючи в 1851–1858 рр. у Чернігові, Києві, Немирові на Вінниччині, Марія Олександрівна досконало вивчає життя, культуру та мову українського народу, активно займається фольклористикою. Літературну діяльність письменниця розпочала у 1856 році під псевдонімом Марко Вовчок. Перша збірка творів «Народні оповідання» була видана 1857 року в Петербурзі  П. Кулішем. Після виходу «Народних оповідань» Марко Вовчок потрапляє в коло таких літераторів, як Т. Шевченко, І. Тургенєв, М. Некрасов.

1859 року письменниця виїхала на лікування до Німеччини. Під час перебування за кордоном (Німеччина, Швейцарія, Італія, Франція) Марія Олександрівна зустрічається з Д. Менделєєвим, О. Бородіним, І. Сєченовим, І. Тургенєвим; знайомиться з О. Герценом, Л. Толстим, Ж. Верном. У цей час у журналі «Отечественные записки» з'явилась повість Марка Вовчка «Інститутка» з присвятою Т. Г. Шевченку, у перекладі І. Тургенєва, були опубліковані повість «Три долі» та другий том «Народних оповідань». Творчість письменниці була різноманітною за тематикою, її провідною темою стало життя селян.

У зв'язку з погіршення стану здоров'я та переслідуванням царською цензурою, разом із другим чоловіком Михайлом Лобачем-Жученком Марія Олександрівна назавжди виїхала з Петербурга, багато переїжджала, поки не оселилась на Богуславщині, де прожила майже сім років.

28 липня 1907 р. Марко Вовчок померла в Нальчику на Кавказі, там і похована.

Літературна спадщина Марка Вовчка налічує дві книги «Народних оповідань», романи та повісті: «Інститутка», «Кармелюк» (казка), «Три долі», «Маруся», «Гайдамаки», художні нариси «Листи з Парижа», низка творів російською мовою, переклади творів французької, німецької, англійської та польської літератур. Творчість Марка Вовчка набула значного впливу на подальший розвиток української та російської прози другої половини XIX ст., її твори були перекладені майже всіма європейськими мовами.