120 років від дня народження Терена Масенка

    

    Терень (Терентій) Германович Масенко народився 10 листопада 1903 року  у незаможній селянській родині. В автобіографічному вірші «Родословна» герой розповідає, що його прадід був кріпаком, діда поглинули води Цусіми, батько поліг під Перемишлем у роки Першої світової війни, а мати ходила росяними стернями, дбаючи про долю своїх дітей...

    Дід майбутнього письменника керував церковним хором, хата стояла біля сільського храму. Великим авторитетом і, можна сказати, першим учителем Терентія був його старший брат Степан, який закінчив Херсонську вчительську семінарію. Брат привозив з міста українські книги, які Терентій захоплено читав. Він і навчатися пішов в українську гімназію, одну з перших у краї. Навчався у церковно-парафіяльній сільській школі, потім у Глодосівській гімназії (якої поет не закінчив), згодом - Єлисаветградський педтехнікум, робітфак при Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституті, Харківський інститут народної освіти, у 1930 році факультет журналістики Комуністичного університету імені Артема при ЦК КП(б)У в Харкові.

    Працював у редакціях газети «Червоний кордон», журналів «Молодняк» і «Перець». Як член Спілки письменників – не був призваний до лав Червоної армії, тому з початком війни він разом з дружиною Катериною Скрипник виїхав із Харкова до Росії. Прихисток вони знайшли в тій частині Нижнього Поволжя, що у XVIII столітті була заселена німецькими колоністами. Але на той час усе німецьке населення вислали до Казахстану, на Алтай і в Сибір. У роки Великої Вітчизняної війни працював на радіостанції імені Т. Г. Шевченка (Саратов), а з 1944-го - в редакції газети «Соціалістична Харківщина».

    У шістдесятих роках Терень Масенко разом з Юрієм Смоличем в УРСР розпочав процес входження до публічного життя реабілітованих авторів «розстріляного Відродження», з якими він був знайомий особисто.

    Дебютував Терень Масенко «Маршем робітфаківців» у 1924 році. Перша збірка поезій «Степова мідь» вийшла у 1927. Терень Масенко працював у різних жанрах: ліричному, епічному, пісенному. Свої твори підписував псевдонімами «І. Райд», «Степан Гармаш», «Тиміш Сурмач», «Теренцій».

    Особливої уваги заслуговує пісенна творчість поета. Чимало віршів Терена Масенка покладено на музику композиторами Георгієм та Платоном Майбородами, А. Філіппенком, М. Дремлюгою, К. Домінченим, І. Шамо та іншими. На його вірші написано понад двісті пісень, романсів, хорів. Деякі з них увійшли до великої збірки «Хвилі дніпровські». Окремими виданнями вийшли збірки поезій та пісень: «Південне море» (1929), «Ключ пісень» (1930), «П'ятнадцята весна» (1932), «Наша Азія» (1933), «Книга лірики» (1935), «Нові поезії» (1938), «Вітчизна» (1937), роман у віршах «Степ» -  (кн. І, 1938; кн. ІІ, 1968), «У стані воїнів» (1944), «Срібна дорога» (1946), «Пісня миру» - (1952), «Київські каштани» (1954), «Сорок весен» (1957), «Вишневі зорі України» (1960), «Твори» в 2-х томах (1963), «Багряні жоржини» (1969), а після смерті письменника – «Вибране» (1975) та «Поезії» (1983).

    Працював письменник також як нарисовець та автор книжок для дітей. Значне місце у творчості поета належало епічному жанру (роман у віршах «Степ»). Уславився Терень Германович і як перекладач: багато східних поетів заговорило українською завдяки Масенку. З найвідоміших - переклади Янки Купали, А. Кунанбаєва.

    Останні, видані за життя, прозові твори — есе та спогади про митців-побратимів Павла Тичину, Максима Рильського, Анатолія Петрицького, братів Майбородів, Джамбула та Янку Купалу, Андрія Малишка «Роман пам'яті». Його донька Лариса Масенко - одна з провідних сучасних мовознавців і популяризаторів української мови, відомий громадський діяч.

    Помер автор уславленої «Пісні про Дніпро» 6 серпня 1970 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.