До 130-річчя від дня народження Микити Годованця, поета-байкаря
Микита Павлович Годованець народився 26 вересня 1893 року в селі Вікнина Тернівської волості Подільської губернії, нині Гайворонський район Кіровоградської області, у багатодітній селянській сім’ї. Український поет-байкар, жертва комуністичного терору.
Батьки були неписемні, але дбали про освіту дітей. Хлопця вчив Йосип Чайка, який приносив йому книги з власної книгозбірні.
Микита Годованець так згадував про своє дитяче читання: "Ухопив я обома руками цю книгу і бігцем подався в шкільний сад, захопивши з собою якийсь підручник та зошит, примостився під яблунею. То був "Кобзар" Тараса Шевченка. Ні про Шевченка, ні про "Кобзар" я ще нічого не чув. Розгорнув, читаю… О матінко! Українська книжка! Чисто ж так мати моя говорить. Звикаю до незнайомого правопису, читаю один вірш, другий, третій. А серце горить, грає, кипить. Ой, як же гарно, як цікаво!
1906 року закінчив Степашанську вчительську школу. Навчався на дворічних курсах підготовки до університету. Вчителював у церковнопарафіяльних школах сіл Орлівка та Бубнівка на Поділлі. У 1914-1918 роках перебував на військовій службі.
Місяць (від 28 жовтня 1920 року) був вільним слухачем історико-філологічного факультету Кам’янець-Подільського державного українського університету.
Учителював (у 1919-1920 роках – у Голосківській початковій школі), працював у редакціях газет "Червоний край" (Вінниця), "Радянська Волинь" (Житомир).
31 січня 1937 року незаконно заарештовано у Києві. Ухвалою особливої наради при НКВС від 13 червня 1937 року вислано на Середню Колиму, де пробув до 1947 року. Лише 1954 року офіційно дозволено оселитися у Камянці-Подільському.